Жителі нашого села будували із дерева та глини свої хати, покривали їх сніпками соломи. Хати були малі, невисокі з маленькими віконцями. Багато хат були обліплені глиною і виглядали непривітно - рижі, а побілені хати одразу гарнішали, ставали охайними, чепурними. У хаті на покутті був дерев’яний стіл, біля стола - лавка. У кутку - мисник, де зберігався посуд: дерев'яні ложки, миски, кружки, збанок, макітра. Горщики, баняки здебільшого були у печі. Піч займала велику частину хати, бо вдень вона всіх годувала, а вночі тут на печі спочивали. Біля дверей завжди було відро з водою і кружка для пиття води. Хто заходив у хату зморений, то одразу ж міг напитися води. Воду носили із криниці, а криниці дуже глибокі (30-50м). Купалися і прали у дерев'яних ваннах. Гладили випране рубликом і качалкою, пізніше були утюги на жар.
У багатших людей всі меблі у хаті були дерев'яні. Були дерев'яні ліжка, часом оздоблені. Для одежі була скриня. Скриня була у великій пошані. Сюди складали одяг, рушники, полотно, прикраси-все найцінніше для господині. Тут зберігалось і придане для весілля. Дівчата пряли, робили полотно, вишивали, готували собі все і ним наповняли скриню. Виходячи заміж, скриню забирали із собою. Вона говорила про старанність працелюбність молодої. За звичаєм, скриню ставили на видному місці. Скрині виробляли переважно з липи, тополі, берези з весни до середини літа. За літо майстер міг зробити 20 скринь.
Обов'язково у кожній хаті у куті були образи з вишитими рушниками. Підлоги не було - глиняна долівка, кожного тижня її змащували, а перед великими святами землю змащували червоною глиною, навіть ходили по неї під Броди.
У кожній хаті була і комора. Там стояли запаси і соління, квашення на зиму, діжка з капустою, діжка з огірками, хлібна діжа. Коли господиня пекла хліб, то приносила діжу з розчиною у хату і підрозчиняла, тоді як вистудить тісто - місить. Справжня господиня повинна була вміти спекти хліб і зробити сир. Коли сідала їсти вся сім'я до столу, на покуті сидів батько, перед тим, як їсти, молились до Бога. На столі стояла велика макітра, або миска, з якої по черзі їли дерев'яними ложками. Часто варили борщ, юшку, кашу, галушки, затірку.
Спочатку на Дранчі була дерев'яна церква, але згоріла. Був також на Польській Дранчі костел. У 1923 році будували церкву на Березині і біля неї і цвинтар. Раніше ховали померлих у Лідихові, а березинців - у Батькові Жителі нашого села святкували всі, великі релігійні свята, а в присвятки працювали. На Івана Богослова сіяли пшеницю, Івана (довгого) сіяли огірки. Одяг був полотняний, святковий -прикрашений.
Молодь збиралась разом на вечорниці, ігри. Найдавніші пісні, що дійшли до нас - веснянки, гаївки біля церкви на Великдень, на Різдво - щедрівки колядки. У неділю чи на свято люди йшли до церкви. Весілля завжди було в неділю .
У церкві був шлюб, тоді застілля, а в понеділок - закінчення. На весілля збиралась вся родина, сусіди, знайомі. Жінка після весілля не мала права ходити із непокритою головою. Покривала голову хусткою.
Жителі нашого села шанували звичаї і дотримувались обрядів, передавали їх дітям: народження дитини, хрестини, шлюб, весілля, похорон .
Хрестини
Таїнство хрещення — одна з найвеличніших священнодій,
адже це духовне народження людини.
Започаткував його сам Господь.
Справляють цей обряд для того,
щоб очистити немовля від прабатьківського гріха.
Господь - бо сказав:
"Хто не хреститиметься водою,
той не увійде до Царства Небесного".
РОДИЛЬНА ОБРЯДОВІСТЬ — складова сімейної обрядовості. Вона є сукупністю звичаїв та обрядових дій, спрямованих на створення сприятливого психологічного настрою для породіллі, прийому родів та вшанування породіллі й новонародженого. Обряди, пов'язані з народженням дитини, прийнято підрозділяти на три цикли: передродов і, власне родильні і післяродові.
Передродові обряди покликані сприяти нормальному протіканню вагітності та доброму самопочуттю жінки. Оскільки вони торкалися делікатних справ — чекання родів та появи нового члена сім'ї, то були насичені обереговими діями та повір'ями. Породіллю насамперед оберігали від усіляких несподіванок та неприємностей. Народженню дитини колись надавали більшого значення: згідно із звичаєвим правом сім'я набувала чинності тільки тоді, коли в ній були діти. Родина без дітей вважалася неповноцінною, а бездітність — нещастям: Хата з дітьми — базар, а без них — цвинтар.
У народі склалося багато вірувань , що нібито оберігали жінку. Породіллі заборонялося, наприклад, споживати горілку, дивитися на змій, зустрічатися з каліками, сліпими та хворими, у присьвятки шити, прясти, працювати на городі. Не годилося ходити на позички.
РОДИ відкривають цикл власне родильних обрядів. Зважаючи на драматичність події, роди найбільшою мірою обставлялися обереговими і магічними обрядами. Під час родів відкривали двері, відчиняли всі замки, розв'язували усі вузли,розплітали породіллі коси, щоб дитина легше вийшла на світ.
ПРОВІДУВАННЯ — невід'ємна частина звичаїв, пов'язаних з народженням дитини. Воно мало за мету підтримати породіллю та віддати їй шану. Годилося приходити до породіллі з дарунками: хлібом, цукром, яйцями та полотном на пелюшки. З порожніми руками приходити не можна, бо вважалося, що немовля все життя буде бідним.
ХРЕСТИНИ — комплекс обрядових дій, спрямованих на прилучення дитини до сім’ї і християнського світу.
Розрізнялись декілька варіантів хрестин. Це – церемонія урочистої реєстрації, що має на меті визнати дитину повноправним членом суспільства; хрещення дитини у церкві; гостина за столом.
Урочиста реєстрація проводилася в сільській Раді. Секретар вітала батьків, вручала їм «Свідоцтво народження дитини» і вітала такими словами:
Засвітилася зорина, народилася дитина.
Батька з ненькою вітаєм, величальної співаєм.
Побажаєм всім від нині, щастя й радості дитині,
Щоб воно, як батько й мати, вчилось землю засівати.
Як вибрати ім'я
Найліпше, звісно, вибирати дитині ймення відповідно до церковного уставу, тобто називати на честь святого, у день якого вона народилася. Він буде її небесним покровителем на все життя.
За церковним уставом дитя треба приносити до церкви восьмого дня після народження. Тоді священик має наректи його іменем, відтак звершити таїнство хрещення. Звісно, бувають ситуації, коли немовля хрестять просто в лікарні, зокрема якщо є загроза його життю.
Зазвичай обряд хрещення відбувається у храмі, але за екстрених умов (скажімо, сильний мороз, хвора дитина) можна провести його і вдома.
В обряді хрещення важливу роль відігравали куми, або другі батьки новонародженого (у церковному варіанті — хрещені батьки), яких запрошував батько немовляти. Відмова від кумівства вважалася за гріх. Але й відповідальність у кумів за похресника велика. Несучи дитину до хреста, хрещені батьки мають мати натільні хрестики та хрестик для дитини, плащик (крижмо), у яке загорнуть немовля після святої купелі (це може бути біла тканина або рушник), свічки. Жінки мають бути з покритими головами й у вбранні, що відповідає церковним канонам. Дитину варто зодягати так, аби було легко відкрити їй груди і ступні.
Люди, які держатимуть дитину до хреста, мають бути християнами, щирими вірянами, знати молитви (неодмінно — "Отче наш" і "Символ віри"). Це не можуть бути рідні батьки дитини, чоловік і жінка, які перебувають у шлюбі. Раніше, ще на початках християнства, у хрещені брали тільки одну людину: чоловіка — для хлопчика й жінку — для дівчинки. Нині ж дитині дають духовного батька та духовну матір. Перед таїнством хрещення майбутні хрещені батьки йдуть до сповіді.
Вони мусять усвідомлювати, що беруть на себе відповідальність за духовне виховання немовляти (адже воно поки що не може відповідати за себе). Під час обряду хрещені від імені немовляти відрікаються від сатани (це так зване оголошення), відтак читають уголос "Символ віри".
Після цього священик переходить до єлеєпомазання, під час якого змащує дитині чоло, вуха, груди, руки й ноги. Відтак охрещує, читаючи молитви, у купелі.
Облачивши дитинку в ризу (плащик), панотець мастить нового християнина миром, який тільки раз на рік виготовляє патріарх з єпископатом. Далі священик возносить молитви, під час яких на немовля сходить Святий Дух, — і дитинча приймає на руки хтось із хрещених батьків (якщо це хлопчик — то чоловік, якщо дівчинка — жінка). Тоді несуть охрещену дитину матері й сповіщають всім, що дитя народилося духовно.
Після хрестин у церкві куми й сусіди , родичі збиралися до хати новонародженого за святковий свій. Бабці продають маленькі букетики квітів і приказують: «Дайте бабці на капці».Квіти потрібно було швидко поставити в стакан чи у хліб, щоб дитина швидко стала ходити. Вшановуючи породіллю та новонародженого, бажали їм насамперед здоров’я: «Їж та закладай бочки, де були сини й дочки», « Щоб дитина стояла і в’язи тримала», «Щоб дитина була багата, як земля, дужа, як вода, щоб в коморі і в оборі всього було доволі».
Породілля не мала права виходити з подвір’я між люди до сорока днів. Поки дитина не хрещена не можна вивішувати пелюшки на подвір’ї і по заході сонця нікому нічого не давати.
Мама дитини, якщо ще не минуло 40 днів після пологів, не має права бути в церкві під час хрещення. І тільки коли збіжить цей час тілесного очищення породіллі, вона йде з дитям до храму, аби воцерквитися (тобто увійти до церкви в статусі матері).
Священик вводить її з малям у дім Божий, читає особливі молитви, відтак хлопчика заносить до вівтаря, а дівчинку благословляє перед іконою Божої Матері.
Пісні, які співають на хрестинах
Пила, пила чіпця згубила
Прийшла додому мужа набила.
Мужа набила, вигнала з хати
Іди мій муже чіпця шукати.
Іди мій муже чіпця шукати.
Ой моя мила, де ж ти ходила,
Ой де ж ти мила чіпця згубила.
Була я в шинку з самого ранку
Певно згубила чіпця на ганку.
**********************************
Ой кум до куми залицявся
Виорати на коноплі обіцявся
Ти кума , ти душа,
кругом кума хороша.
Ой кум до куми залицявся
Посіяти конопель обіцявся
Він сіяв, присівав, присіваючи казав:
Ти кума , ти душа,кругом кума хороша.
Ой кум до куми залицявся
Вибирати конопель обіцявся
Він брав , вибирав, вибираючи казав:
Ти кума, ти душа,кругом кума хороша.
Ой кум до куми залицявся
Змолотити конопель обіцявся
Він їх молотив, молотячи говорив:
Ти кума , ти душа,кругом кума хороша.
Ой кум до куми залицявся
Випрясти конопель обіцявся
Він пряв, випрядав, випрядаючи казав:
Ти кума, ти душа, кругом кума хороша.
Ой кум до куми залицявся
Пошити сорочечку обіцявся
Він шив, вишивав, вишиваючи казав
Ти кума, ти душа,кругом кума хороша.
******************************************
Ой щоб наш кумоненько здоров був, здоров був
Ой щоб він нам оказію роздобув, роздобув.
А щоб наша кумоненька вікувала, вікувала
Щоб вона нам похресника згодувала, згодувала.
************************
Сидить наша куму ненька на постелі
Біля неї мед горілка аж до стелі
Ой візьми ти мій миленький тай напийся
Тільки мене молодої не покинься
Не покину моя мила не покину
Візьму тебе на рученьки як дитину
Візьму тебе на рученьки бось легенька
Тай пригорну до серденька бось миленька.
****************************************
Ой кумцю любцю добра горілка
Будемо пити до понеділка
А з понеділка аж до вівторка
Ой кумцю – любцю добра горілка
Поженем кумцю разом череду
Вип’ємо разом ще й у середу.
Пили в середу, вип’ємо тепер
Вип’ємо кумцю ще й у четвер
Продайно кумцю рябу теплицю
Вип’ємо кумцю ще й у п’ятницю
Покиньно кумцю усю роботу
Вип’ємо кумцю ще й у суботу
Маємо кумцю усю надію
Вип’ємо кумцю ще у неділю.
Пісні записані від жительки с.Дружба
Побережник Раїси Павлівни, 1940 року