Бурмай Дмитро Іванович – 11.09.1936 р. в с. Дружба (Дранча Українська). Вчився в школі чотири роки (1945 – 1949). Служив в армії з 1955 - 1957 р. Все життя працював робочим в колгоспі «Комунар». Нагороджений: 1978 рік – орден «Знак пошани», медаллю «Ветеран праці», почесними грамотами.

Бохонко Василь Ігнатович – 1.10.1944 р. в с. Дружба (Дранча). Закінчив Дружбівську семирічну школу. Після закінчення школи по направленню військкомату (1962 – 1963р.) навчався в Козинській автошколі. По закінченню автошколи працював водієм в колгоспі «Комунар». 1963 – 1966 роки служив в армії і був нагороджений медаллю «20 років Перемоги в Великій Вітчизняній війні». Після служби працював водієм в колгоспі. З 1966 – 1970 роки в школі с. Дружба. З 1970 – 2003 рік працював водієм в колгоспі «Комунар». Був нагороджений грамотами, цінними подарунками, орденом «Трудової Слави» ІІІ ступеня. В 2003 році пішов на пенсію.

Проказюк Ніна Іванівна – 8.10.1936р. в багатодітній сім’ї. В 1944 році зарахована в 1 клас Дранецької початкової школи, яку закінчила в 1947 році. П’ятий клас закінчувала в селі Бучина Бродівського району. Шостий клас закінчувала в с. Гаї – Дітковецькі Бродівського р-ну. В 1950 – 1953 навчалася в середній школі с. Підзамче. 1953-1954 роках навчалася в Рівненській сільськогосподарській школі бухгалтерів і рахівників колгоспів на відділі підготовки бухгалтерів. 1955 по 1957 рік працювала обліковцем в колгоспі «Комунар». 1958- 1969 – помічник бухгалтера колгоспу. З 1958 -1965 навчалася без відриву від виробництва у Львівському сільськогосподарському інституті на спеціальності бухгалтер – економіст сільського господарства. 1970 – 1999 рік – головний економіст колгоспу. В 1992 році пішла на пенсію. За добросовісну працю і за досягнуті успіхи в розвитку народного господарства була нагороджена похвальними грамотами, орденом « Трудового Червоного Прапора» - 1986 р., орденом «Знак пошани» -1971 р., бронзовою медаллю – 1984 р. Була депутатом сільської ради, районної ради. Разом з чоловіком Проказюком Петром Тимофійовичем виростили трьох дітей.

Федорук Сергій Олексійович – народився в с. Дружба 1964 році. У 1978 р. закінчив Дружбівську восьмирічну школу. 1978 -1982 рік навчався в Бродівському педучилищі. 1982 - 1987 роки навчався в Харківському університеті на фізико - технічному факультеті, закінчив аспірантуру, захистив кандидатську дисертацію. Викладав в Харківському університеті, в Харківській інженерно-педагогічній академії. З 2005 року, як науковий працівник від України працює в Об’єднаному інституті ядерної фізики (м. Дубна Московської області) старшим Науковим працівником в лабораторії теоретичної фізики. Написав багато наукових робіт.

Пасічник Микола Петрович – 16.05 1943р. в с. Дружба в селянській сім’ї. Закінчив Дружбівську семирічну, Підзамчівську середню школи,фізико – математичний факультет Ровенського педінституту.Трудову діяльність розпочав старшим піонервожатим Дружбівської школи з вересня 1960 року. Пізніше працював вчителем математики Башарівської, Дружбівської шкіл, директором Сестрятинської, Дружбівської шкіл. Педагогічний стаж 45 років, директорський 26р. Нагороджений двома грамотами Міністетства освіти УРСР, значками «Відмінник освіти УРСР», «Отличник просвещения СССР», грамотами облвиконкому, райво, облвно. За своє життя вирішив питання будівництва, збудував і обладнав Сестрятинську і Дружбівську школи. Організував пошукову роботу червоних слідопитів. Діти розшукали понад 70 сімей загиблих воїнів, які визволяли наше село. Організував перезахоронення останків загиблих воїнів в єдину братську могилу, будівництво меморіального комплексу на цій могилі. Мав звання «Старший вчитель», «Вчитель – методист». Виконував великий обсяг громадських робіт. Був заступником секретаря парторганізації, депутатом, заступником голови сільради, головою первинної організації товариства «Знання», пропагандистом системи політосвіти. Його портрет був занесений на районну Дошку пошани. За своє життя навчав три покоління школярів. Багато з них стали педагогами, медиками, є науковці, офіцери, або просто добрі люди. Які дякують йому за тепло його душі. Коли його запитують. Чи він щасливий, і як би він прожив життя. Коли б його довелося прожити спочатку, він відповідає: «Так, я щасливий, бо я віддав своє життя найсвятішій справі – навчанню і вихованню дітей – майбутнього людства. І, якби довелося прожити життя спочатку, то я б його повторив». А ще його випускники кажуть, що він вчитель від Бога.

Ткачук Марія Іванівна – 25.09.1946 р. с. Бучино, Бродівського р-ну, Львівської обл. Закінчила Суховільську восьмирічну школу. З 15 років пішла працювати в колгосп с. Бучино. В 1966 році вийшла заміж в с. Дружба і пішла працювати дояркою в колгосп «Комунар». Працювала дояркою аж до виходу на пенсію. Стаж роботи 35 р. Народила і виховала чотирьох дітей. Постійно була переможцем соціалістичних змагань по збільшенню виробництва і заготівлі молока, була депутатом районної і сільської рад народних депутатів. Нагороджена 15 – ма Почесними грамотами, двома дипломами, пам’ятними посвідченнями, значком «Передовик 11 п’ятирічки», медаллю «За трудову доблесть», за досягнуті успіхи в розвитку народного господарства СРСР головний комітет ВДНГ СРСР нагородив Марію Іванівну двома золотими медалями -1985, 1986 р., двома срібними медалями – 1988, 1989 р.

Бурмай Михайло Дмитрович – 19.09.1920р. Учасник бойових дій, народився в с. Дружба. Родичі Михайла Дмитровича вважають найбільшим його подвигом те, що був найактивнішим будівничим місцевої церкви. Але як не важко щось будувати, важче, мабуть, все ж воювати. А воював Михайло Бурмай також вправно, бо орден Слави III ступеня не кожному дістався у роки Вітчизняної. Вже й добре не пригадує ветеран, за який бій дісталася ця нагорода. Знає точно, що долали тоді Альпи. Воював у піхоті. Ніколи не зраджував своїй гвинтівці, хоч і пропонували більш дієвий тоді автомат. Якраз перед форсуванням лісу зустрівся з земляком Андрієм Грицаєм. Настрій піднявся, бо перекинулись кількома словами, згадали рідні краї, близьких і знайомих. По-новому глянув тоді на війну, поставив собі за мету будь-що вижити. Йому це вдалося. На ІІІ-му Українському фронті Михайло Бурмай недовго воював - з 1.01.1945 по 9.05.1945. Але зробив і свій внесок у Велику Перемогу.

Швець Микола Васильвич - ( 18.12.1926- 17.10.1982р.) в Польщі. У повоєнні роки разом з сім’єю переїхав у Радивилівський район. Він один із перших, хто в повоєнні роки сів на трактора. 1949 році Микола Васильович по закінченні курсів механізаторів в Сарнах працює у Червоноармійському МТС, оре землі в колгоспах району. 1950 р. – курси бригадирів. 1951 р. - очолює тракторну бригаду в колгоспі «Заповіт Ілліча». 1953 р. – направляють в колгосп «Комунар» бригадиром тракторної бригади. З приходом нового бригадира у роботі трактористів відчувалась згуртованість. Колектив став дружним, працьовитим. Микола Васильович був делегатом ІІІ Всесоюзного з’їзду колгоспників, нагороджений орденом Леніна, медалями. Нині одна з вулиць нашого села носить його ім’я (вулиця М. Щвеця)

Орловський Володимир Матвійович – народився 29.03. 1958 р. в с. Дружба. 1965 – 1973 роках вчився у Дружбівській восьмирічній школі. 1973 – 1976 навчався в Кременецькому педагогічному училищі по спеціальності вчителя трудового навчання і креслення. Після закінчення направлений на роботу в Клесівську середню школу Сарненського р – ну. В листопаді 1977 року призваний до лав Радянської Армії. Службу проходив у військах ПВО в м. Калінін (нині Тверь) Російської Федерації. Після звільнення з армії 1979 році вступив у Калінінський державний університет по спеціальності математика. Закінчивши перший курс університету перевівся на навчання до Тернопільського педагогічного інституту ім. Я. Галана, який закінчив у 1985 році, здобувши професію вчителя математики. У 1979 – 1980 роках працював вчителем Митницької восьмирічної школи, а з 1980 року вчителем і заступником директора з навчально – виховної роботи Дружбівської восьмирічної а потім середньої школи. В червні 1992 року обраний сільським головою Дружбівської сільської ради. На цю посаду переобирався в 1994, 1998, 2002, 2006 роках і працював до 2010 року. За час роботи на посаді сільського голови значно покращився соціальний розвиток села. Так в 1992 році розпочато будівництво газопроводу до села Дружба із Львівської області і вже в 1977 році перші жителі сіл Дружба і Малі Гайки отримали голубе паливо В 2003 році було повністю завершено газифікацію населених пунктів сільської ради. В1994 році побудовано водопровід протяжністю 3 км. У 2000 році збудовано і газифіковано міні котельню Дружбівської ПЗСШ. Фельдшерсько – акушерський пункт з двома працівниками переведено в лікарську амбулаторію загальної практики – сільської медицини з вісьмома працівниками. В 2009 році сільська рада виборола право участі у міжнародному проекті ПРОООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду» завдяки якому в 2010 році облаштовано опалення дитячого садка і він з сезонного переведений на круглорічний режим роботи. В 2006 році на базі клубу, бібліотеки, школи, дитячого садка створено культурно – дозвілевий комплекс, який за рейтинговою оцінкою РДА в 2010 зайняв ІІІ місце. В рейтингу сільських рад, який веде райдержадміністрація Дружбівська сільська рада постійно була в першому десятку серед двадцяти в районні. Спортивно – масова робота серед молоді була на належному рівні про що свідчать нагороди футбольної команди. Володимир Матвійович нагороджувався грамотами Радивилівської районної ради в 2001, 2002,2003,2009 роках. У сприянні в будівництві Свято – Успенської церкви села та з нагоди 2000 років Різдва Христового нагороджений Архиєпископом Варфоломієм грамотою. В 2003 році брав участь у навчанні в питаннях бюджетного процесу за участі спеціалістів Міністерства фінансів України та фахівців із США.

Токмина Станіслав Павлович - народився 1937 р. в с.Дранча. Закінчив Дранецьку семирічну школу і пішов працювати в колгосп. Праював їздовим, на пилорамі, добував камінь. Життя прожив нелегке. Батько загинув на фронті, жили в голоді і холоді, добивався усього сам. В 1955 році пішов вчитися на тракториста. Після закінчення навчання працював в колгоспі «Комунар» трактористом, комбайнером. Нагороджений медаллю «За трудову доблесть», почесними грамотами, було присвоєно звання «Гвардієць праці дев’ятої п’ятирічки Червоноармійського району» - 1971 році. Учасник виставки передового досвіду народного господарства УРСР – 1973 рік. З 1973 року – бригадир тракторної бригади. Стаж роботи 44 роки.